УКРАЇНСЬКИЙ МОТО ДЗЕН ПІСЛЯ 60: БІЛА ЦЕРКВА. ЖІНКИ. МОТОЦИКЛ. (ГРОССГЛОКНЕР VIII)

Біла Церква. Жінки. Мотоцикл.

“To Sherlock Holmes she is always the woman.”

“My mistress’ eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips’ red;
If snow be white, why then her breasts are dun;”

«Вважати мотоцикл засобом втечі від навколишньої дійсності абсолютно неправильно. Насправді мотоцикл – це засіб ментального визволення», – із розмови двох п’яних київських підприємців в барі.

Навіть не питайте мене, куди я одразу подався, приїхавши в місто Біла Церква на своєму вірному китайському мотоциклі “Viper” (далі – Гадюка).

Природно, кинувся шукати отой мерзенний Макдональдс.
Де б я не був і як би я привселюдно не засуджував фаст-фуд, приїжджаючи в будь-яке місто, я завжди прямую в Макдональдс.

Навіть рухаючись італійським автобаном на автомобілі, я, як той капітан Ахав та його команда, дивлюся на вершину наступного пагорба, так само, як моряки вдивлялися в морські хвилі, шукаючи Мобі Діка, силкуючись побачити, чи не видно там фонтан і білий горб, так і я виглядаю знайому вежу Макдональдса.

Схожа ситуація з отим злоcчастним Тік-Током. Я ненавиджу Тік-ток, як прояв сучасної контр-культури, але ніде правди діти, інколи із задоволенням дивлюсь на тамтешніх ідіотів, щоб відчути себе інтелігентною і розумною людиною.

Як той римський легіонер, який в будь-якій країні і будь якій місцевості, завжди звично знайде незмінно облаштований військовий табір та свою палатку в ньому, так само і я безпомилково знаю, що знайду в Макдональдсі.

Звичайно, подорожуючи, можна досліджувати національні особливості місцевих кулінарних закладів, але всі вони тьмяніють перед механічною потужністю McDonald’s.
Примітна деталь, у своєму місті Києві я майже не відвідую McDonald’s, але із задоволенням користуюся його послугами під час подорожей на мотоциклі.

Таким чином, поглинаючи звичайне меню (сам вислів “звичайне меню” нагадав мені “the usual suspects” from “Casablanca”), я почав складати план огляду міста і намагався пригадати, що я знаю про нього.

Біла Церква

Місто Біла Церква — одне з найдавніших міст Київської Русі, засноване у 1032 році на високому скелястому березі річки Рось київським князем Ярославом Мудрим (недружнє нагадування: росіянам – Москва заснована у 1147 році).

На час заснування місто називалося Юр’їв (Юр’єв, Гюргев) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).
Місто під назвою Св. Георгія було одним із південних форпостів для стримування нападів кочівників.

Щодо походження назви міста, то історики стверджують, що у 1050 році Ярослав Мудрий збудував на Замковій горі білокам’яний єпископський храм.

Після знищення міста монголо-татарами у тринадцятому столітті, залишки білого храму ще довго служила орієнтиром для переселенців серед густих і диких лісів, що вкривали тоді долину Росі.

Тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що виникло з руїн Георгія на скелястому березі, назвали Білою Церквою.

У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569) увійшла до складу Речі Посполитої. Місто стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) і стало важливим стратегічним пунктом на півдні.

У 1589 році польський король Сигізмунд III на сеймі у Варшаві затвердив привілеї міста, надавши Білій Церкві та її мешканцям Магдебурзьке право.

З 1660 року Біла Церква по черзі належала Московському царству та Речі Посполитій, деякий час місто було навіть нейтральною територією.

Лише в 1793 році місто було приєднано до Росії. На довгий час (аж до ХХ ст.) Біла Церква стала вотчиною родини Браницьких. Браницькі зробили Білу Церкву містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави.

За наказом Катерини ІІ замок було зруйновано, а місто передано з державної власності у приватну.

У 1793 році Браницький заснував тут великий розкішний парк, який пізніше назвав на честь своєї дружини Олександри.

Роль Білої Церкви в історії України важко переоцінити.

Власне, жодне велике українське повстання не оминуло Білу Церкву: під нею бився з поляками Северин Наливайко; це була база для 70 тис. повстанців Семена Палія, сім тижнів збирав тут військо сам Богдан Хмельницький…

Біла Церква пам’ятає Івана Мазепу, який вважав її своєю батьківщиною. Біла Церква пам’ятає Пилипа Орлика.
Біла Церква пам’ятає українське повстання – Коліївщину.

Саме в Білій Церкві почалося збройне повстання під проводом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковане повідомлення про відновлення влади незалежної Української Народної Республіки…

До речі, читаючи в свої юні роки ««Троє в одному човні (нічого не кажучи про собаку), я інколи пропускав описи кладовищ та церков. Саме тому, намагаючись не втомлювати читача історичними нарисами, які б змушували його пропускати частину тексту, я завершую цей пунктирний історико-географічний опис Білої Церкви (мої вітання Страбону) і починаю наступну частину – ЖІНКИ.

Leave a comment

Your email address will not be published.