Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – відомий центр освіти, науки й духовності буковинського краю. Давно мріяла сюди потрапити і ось мрія здійснилася.
Університет складається з комплексу величних і дуже незвичайних за своєю монументальністю споруд. Корпуси побудовані у стилі візантійської та романської архітектури ще наприкінці 19 століття.
Майже в первісному стані все збереглося до наших часів. Лише в декількох місцях перекривали дах, ліквідовуючи наслідки пожежі воєнних років.
Цікаво, але перебуваючи у цих стінах, я не відчула звичного мені студентського духу. Можливо, це тому, що влітку немає навчання і в коридорах освітнього велетня було практично порожньо.
Або ще й тому, що стрічалися нам переважно студенти теологічного напрямку (зовсім не наш контингент 
)).
Їх прекрасні голоси ми чули у Семінарській церкві – фактичній університетській лабораторії, де на практиці відточуються навички церковної справи.
Студенти нашого інституту нам також інколи співають))), але трохи інших пісень ))))), тож було трохи незвично ))
Дуже вразили зали університету: блакитна, мармурова та, особливо, червона. У червоній залі проводиться Вчена рада університету, а у проміжках між засіданнями туди пропускають туристів, щоб і вони мали змогу, дивлячись у венеціанські дзеркала, загадати найпотаємніші бажання.
Кажуть, що ті бажання точно збуваються, тому треба діяти дуже обережно, інакше можна втрапити в несподівану халепу ))))
Жінки через те дзеркало стають вродливішими, а чоловікам прощаються усі гріхи.
Зразу за центральним корпусом знаходиться прекрасного виду ботанічний сад.
Для догляду за ним в університеті працює цілий штат працівників і, вочевидь, кошти на розвиток саду не шкодують.
