Розташоване майже на самому україно-румунському кордоні селище мало назву Шуян (не подумайте, нічого спільного з тими французькими Шуанами). В цьому маленькому закарпатському селищі ніхто ніколи не чув ні про яку чайку (мартина) по імені Джонатан Лівінгстон, ні про Блискучий світ. Не кажучи вже про всіляких там Аріелів, Фаетонів чи ординарних індійських ентузіастів левітації.
Переважна більшість мешканців цікавилась уживаними мерседесами, прикордонною торгівлею і дрібною контрабандою. Контингент селища складався із людей прагматичних, хитрих і недовірливих. Коротко кажучи, філософські роздуми і духовні пошуки тут були не в тренді.
Одна дама так та взагалі сказала просто і ясно на російській мові: «Философию надо запретить!». При цьому вона озирнулась навколо з таким переможним виглядом, що сміливців відкрито заперечити не знайшлось, якщо вони навіть і були, що само по собі малоймовірно. Ну, а за таке словосполучення як «Умберто Еко», сказане не в підходящому місці, легко можна було отримати в пику.
Звідси, на разі не існувало жодних об’єктивних умов для осягнення окремим індивідуумом такого суспільно-значущого, а можливо навіть і містичного явища, як мистецтво вільного польоту. Принагідно зауважимо, що самий цей термін «мистецтво вільного польоту» (як це не рідко буває) з’явився набагато пізніше, вже після повстання левітанів.
Далі буде…
МИСТЕЦТВО ВІЛЬНОГО ПОЛЬОТУ АБО СТИСЛИЙ НАРИС СПРАВЖНЬОЇ ІСТОРІЇ АЕРОНАВТИКИ (II)
1 comment