
«Cherchez la femme», – вигукнув Ян Замойський, коронний канцлер Польщі, вживаючи цей крилатий французький вираз задовго до Олександра Дюма.
Схвильовано походжаючи по невеликій темній кімнаті він запитав свого співрозмовника: “Так Ви кажете його бачили з цією Анною М.? Ви впевнені? Джерело надійне?”.
Співрозмовник ледь помітно кивнув головою і відповів: “Пане канцлер, Вам добре відомо, що у мене не буває ненадійних джерел.”
Він зробив невелику паузу наче вагаючись чи варто продовжувати, кілька разів відкривав і закривав рота трохи затинаючись під роздратованим поглядом канцлера і нарешті промовив: “Джерела надійні настільки це можливо в наш час. Як Ви знаєте я їм добре плачу і крім того, вони мене дуже бояться”.
Канцлер уважно подивився на невиразне і непримітне обличчя молодого чоловіка немов би роздумуючи, яким чином той змушує боятися себе.
Хто конкретно є Вашими шпигунами. У них є імена і прізвища? – поцікавився канцлер.
Прізвищ озвучувати не можу і не буду. Самі знаєте це не в моїх правилах. Скажу тільки, що один із інформаторів це сестра Анни М., а другий є дуже наближеним до Генріха, – відповів молодий чоловік.
Але ж він обіцяв, – знову вигукнув канцлер. Він же підписав Pacta coventa. Він не може кинути сестру короля заради якоїсь нікому не відомої хвойди. Він просто зобов’язаний одружитись!
Як чоловіка його зрозуміти можна, – знизав плечима молодий співрозмовник. Сестра короля старша від нього на 28 років і треба мати дуже велику уяву або не мати її зовсім для того щоб … він не закінчив і зробив кілька промовистих рухів руками.
Коли на кону стоїть корона польська уява не має жодного значення, – жорстко сказав канцлер. І допоки я канцлер ніхто не зможе перешкодити мені діяти на благо Речі Посполитої, – продовжував він.
– Де є ця Анна М.? – істерично заволав канцлер. – Знайти її негайно! Знайти її живою чи мертвою! Краще мертвою!
Молодий безіменний співрозмовник з непримітним і невиразним обличчям спокійно вислухав гнівну тираду канцлера і діловито запитав: “Оплата звичайна?”.
“Що?!? – канцлер аж підскочив на місці. – Я Вам коли небудь не платив? За кого Ви себе тут маєте? Ідіть і виконуйте!
Молодий співрозмовник вклонився, прощаючись з канцлером, випростався, глянув канцлеру в очі твердим поглядом і сказав: “Пане канцлер, вважайте що Анни М. вже немає на цьому світі”.

Далі буде… а можливо і ні.
Якщо буде, то буде починатися словами “Анна М. зіскочила з коня і озирнулась…”
Мистецтво вільного польоту або стислий нарис справжньої історії аеронавтики (VII)
Мистецтво вільного польоту або стислий нарис справжньої історії аеронавтики (V)
2 comments